Вогонь в душі горить, а серце плаче,
Манить любов собою навмання.
Здалось мені укотре, що неначе,
Торкнувсь рукою ти мого чола.
І усміхнувся щиро так, ласкаво,
Розвіяв сумніви тривоги враз.
Заграли іскорки знов пустопливо,
Порив жаги відбився у очах.
Здригнулося єство, відчувши злуку,
Тепло накрило з голови до ніг.
В грудях затиснула солодку муку,
Молилась, щоби Бог тебе беріг.
24.09.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2017
автор: Валентина Ланевич