Чи буде слава, ти про те не клопочись!
Як сієш добірне зерно, - чекай врожаю.
Коли прожив життя, де совість в кожну мить,
То й через сотні літ добром тебе згадають.
--
Чи ти чим допоміг, коли зустрів сліпця
Який хотів пройти через дорогу в місті?
Не зміг, чи не схотів: душа була в рубцях -
Байдужості недуг вразив тебе на місці.
--
Поза селом, де зиряться яруги,
Стрічка асфальту в далечінь веде…
Іду по ній натомлено, без друга,
А погляд виглядає когось… жде…
--
Вже осінь натягла свою картату свитку
Бо вітер прохолодний все тіло продува.
Цю одіж настаралась собі придбати влітку.
На подіумі вересня показує дива!
--
Складав в рядки слова коханій на догоду,
Оспівував, як вмів, достойності її…
Сприймала ті слова наче струмкову воду,
Яка несла до Бугу захоплення свої.
--
На берегах життя нарізно ми осіли:
Чи я на правім боці, чи може, навпаки…
Шкодуємо за тим, чого зробить не вміли
А зараз є знання, та не дають роки.
--
Роздумую над тим, що доля нам приносить
І з досвіду набутого висновки роблю:
Не завжди дозволяю собі що серце просить,
Хоч той предмет бажання без пам’яті люблю!
--
Розумні люди радять: живи без церемоній,
Бо що не візьмеш зараз, те завтра не твоє.
А як тоді з мораллю, неписаним законом?
Для кого в світі білім оті всі норми є?
--
В сивинах голова, гладюще тіло в рясі,
В коштовностях хрести, шикарний мерседес…
Живе архієрей на подаяння наші
По милості Москви… по милості Небес…
п'ятниця, 22 вересня 2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2017
автор: dovgiy