Годинник тихо тікав на стіні,
Неначе щось розповідав у хаті…
Він не будив, будили нас півні,
Що починали зранку галасати.
А він ішов, немов спішив кудись,
Тоненька стрілка обганяла товщі…
Вже новий день від часу пробудивсь,
А він ішов, немов збиравсь до прощі.
Він точно йшов, ні хвилі наперед,
Не вмів також спинятись, чи вертатись,
Тут чіткості ніхто не відбере,
Він тихо тікав, бо не вмів мовчати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751358
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.09.2017
автор: Віталій Назарук