У світі злому і холодному,
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
#ЛінаКостенко
Літо догоріло в сонячнім промінні,
Швидко чахне листя і трава,
Осінь смуток принесла у животіння,
Знов моя душа напівжива…
Тіло, як вогонь безжальний, обпалила
сильна спека літньої пори,
Втратила енергію, живучу силу -
Осене, прошу тебе, зціли!
Час від часу, літній дощ у порятунок
лив цілющу воду з висоти -
Бог із неба присилав живильний трунок,
Бо зміліли ріки без води…
Спить старий колодязь у німій зажурі,
Корба - в тріщинах, ланцюг - в іржі,
В небі сірі хмари купчаться похмурі,
Закривають неба вітражі…
В лісі вже не чути стоголосих арій,
Кличуть в путь далеку небеса,
Скоро листя стане, як сухий гербарій -
Молодість не вічна і краса…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751301
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.09.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО