У зоопарку Шкаф стояв.
Багато місця він займав.
З'явився молодий Жираф -
та й поселився там, де Шкаф.
Лиш Слон Жирафа привітав,
добрі слова йому сказав.
Удав сердито засичав:
- Ну, де ти таку шию взяв-в-в?..
У кого ти такий удався?
І звідки ти такий узявся?
Та ще ж, погляну я, плямистий.
І довгоногий... й гонористий.
Куріпок всіх перелякав.
З-за тебе ніч Осел не спав.
І Носоріг не міг дрімати.
Чого було скрізь зазирати?
А я усім хочу сказати:
Жирафа думають прогнати.
Життя нікому тут не стало.
Бо тут усім усього... мало!
Жираф про це й духом не знав.
Нікуди він не зазирав.
Хто що тягнув? Куди ховав?
Йому до того нема діла.
Та не пройшла ж іще й неділя,
як поселився тут Жираф!
О! Який жах!
Тепер його хочуть прогнати...
То ж звинуватили Жирафа
у тім, що вищий він від Шкафа.
Тому все чує, усе бачить.
Як йому таке пробачить?!.
А Шкаф завжди отут стояв
й приховував все, хто що брав.
То ж Шкаф не стануть викидати.
Краще Жирафа їм прогнати.
Хоч Шкаф уже зовсім старий.
Жираф веселий, молодий!
Не хочуть тут нове прийняти,
бо треба ж буде щось міняти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751203
Рубрика: Байка
дата надходження 19.09.2017
автор: Надія Башинська