Розсипаються дні, розлітаються роки на скалки.
Озиратись назад я сьогодні не маю бажання.
Я люблю це життя, я у нього закохана палко!
А ще вірю, що в нас з ним насправді взаємне кохання.
І хоча в нім бували і злети й болючі падіння,
Те що нас не вбиває міцнішими робить в стократ.
Продираюсь вперед крізь обставин колюче каміння,
Вириваю собі трішки щастя у долі з лещат.
Вірю там десь попереду світло засяє яскраво,
Різнобарвно вдягнуться у радість омріяні дні
І повернеться Доля до мене, всміхнеться ласкаво,
І насипе ще щастя у теплі долоні мені…
Розсипаються дні, розлітаються роки на скалки.
Озиратись назад я сьогодні й не маю бажання.
Я люблю це життя, я у нього закохана палко!
А ще вірю, що в нас з ним насправді взаємне кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2017
автор: Наталка Долинська