Гайнуло туди де тепліше смарагдове літо,
Вкривається золотом щедро мій сад за вікном.
У чашу життя мою суму по вінця налито,
Туман огорнув все довкола брудним молоком.
Іще в одну осінь я йду… За весною в печалі.
І плаче сльозами червоними клен дідуган.
Горить горобина в парчеві увібрана шалі,
Зриває святковий наряд буревій - вітрюган.
А Осінь пустунка, неначе ще й грається з нами,
Хоч бабине літо сміється у сонця проміні .
Та зовсім вже скоро заплаче рясними дощами,
І правити бал будуть в нас холоди тут осінні.
Смарагдове літо гайнуло у теплі краї,
Напхавши валізи теплом, голосними піснями.
Ведуть мене в осінь похмуру стежини мої,
Хоч весну красуню зелену люблю до нестями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2017
автор: Наталка Долинська