1. Ти знаєш, мамо...
Ти знаєш мамо, мрія – мов голубка,
Летить у даль крізь хвилі та шторми.
Вона приносить щастя й радість людям,
Її так хочемо спіймати в руки ми…
Ти знаєш мамо, в долі – два крила,
Одне для одного вони опора в щасті.
Мов сизі два зап’ястя журавля
Нас захистять від болі і напасті…
Ти знаєш мамо, слово – мов бджола,
Кусає боляче туди, де не чекаєш.
У серці сіль давно вже пропливла,
Ту мить із пам’яті ніколи не стираєш…
Ти знаєш мамо, що людина – квітка.
Вона так тягнеться до сонця промінців.
Її душа співає, наче влітку,
А в тій душі – чимало камінців.
Ти знаєш мамо, що любов – жива,
Вона клекоче у серцях бадьоро.
В ній не кусають, мов, бджола слова,
Вона настільки справжня і прозора.
Ти знаєш мамо, що тут говорити…
Я сяйво принесу тобі в руках.
Тебе ж бо неможливо не любити,
Мій найвірніший, найрідніший птах.
Нехай до тебе мрія прилітає,
А доля піднесе своє крило,
Нехай щоранку сонечко вітає,
А у душі вирує лиш тепло.
В твоєму серці хай живе надія,
У гості не приходить хай печаль,
Нехай кує зозуля многі літа!
Мов по пір’їнках, у житті ступай!
2. До Батька
Тату, подаруй мені ляльковий дім.
Пам’ятаєш, я про нього мріяла.
Замітає час дитинства слід,
Всі шляхи до нього перевіяло.
Тату, я давно від вас поїхала.
Як зажурно сил нема сказати.
Ти мене завжди вчив бути сильною.
Намагаюсь правду в серці зжати.
Тату, я приїду скоро, в п’ятницю,
Вже й валізи зібрані стоять.
Дивлюсь фото – серце розривається,
Сльози чисті по щоках біжать.
А чарівники старіють все ж таки…
Сивина в волоссі від тривог.
У душі казок лишились присмаки,
Біль поразок, радість перемог.
Я сумую тату, хоч приховую.
Бо ж розплакатись не можна!Як?...
Туш пливе… От бачиш, я вже нюняю.
Ні, це просто, рідний, щастя знак.
Ви ж бо є і знаю, що чекаєте.
Хоч не повернути вже ту дівчинку.
Шпильки, сукні - мабуть не впізнаєте,
Добре, суть моя – одна навічно.
Я сильніша і не так вже злякана,
Виросла і вдячна за любов.
Подарую тобі дім із ля́льками,
Щоб мене стрічав ти знов і знов!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751102
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2017
автор: Марина Забуранна