На сто тридцять першій секунді буття
Вирвався крик про народження чуда.
Хронограф здригнувся і відкриття
Зафіксував, як звичайну застуду.
На сто тридцять другій – затаєний вдих,
Гостроседечні забігали ритми.
Від аксіом відмовлялись простих,
Як геній від звичного всім алгоритму.
На сто тридцять третій – нейтронна пітьма.
Засумнівалися: "Дива нема?..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2017
автор: Оксана Дністран