Іноді я уявляю,
Як слухаю биття твого серця,
Немов це ехо всього світу,
Або мінорне скерцо.
Напевне цю мелодію
Мені приносить Всесвіт зі своїх глибин,
Адже насправді - це все лише уява,
Тебе немає - я один.
І не потрібні зайві згадки,
І навіть хай усі зірки зіллються воєдино,
Але тобі скажу я, люба подруго,
Ніколи ще не чув такого дива.
Хоч скерцо долі, як відомо,
Комусь веселе, а комусь не дуже,
Але до більшості людей,
Допоки не торкнеться - взагалі байдуже.
Це так чудово,
Схоже на симфонію самого серця,
Де я - затишшя перед тобою,
А ти - це скерцо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2017
автор: Зіґфрід