ПОВЕРНЕННЯ

Чужа  земля  ніколи  не  ставала  
Їм  матір'ю.  Хіба  чужим  гніздом!    
Вони  ж  екзамен  не  один  здавали:  
Уміння,  мову  і  в  сім'ї  роздор.
«Спасибі»,  –  вимовила  чисто,  
Здалось,  аж  надто  урочисто,  
Сказала,  як  навчала  ненька,  
Коли  була  іще  маленька,  
Не  оглядаючися,  сміло,  
Так  як  колись  казати  вміла.  
Таксисту  заплатила  справно,  
Нарешті  закінчила  справи
 І  повернулася  додому,  
Упевнена  була  в  одному:  
Нікуди  їхати  не  буде,
А  житиме,  як  і  всі  люди,  
Та  й  правду  нікуди  подіти:  
Допомогла  добряче  дітям  –  
У  них  є  хліб,  до  хліба,  житло,  
То  ж  досить  в  чужині  їй  жити,  
Де  лиш  чужі  слова-розмови  
(Їй  довелось  теж  вивчить  мову),  
Та  не  така  вона  співоча  –  
Чужа…  «Прости  мені  вже,  Отче,»

 –  З  цими  думками  піднімалась,  
А  серце  все  чомусь  здригалось:  
Чи  то  від  надтяжкої  ноші,  
Чи  від  недоспаної  ночі…  
Ось  поверх  шостий,  заповідний,  
Такий  близький  для  неї  й  рідний.  
«Мабуть,  сюрприз  мене  чекає,  –  
Подумала,  –  бо  не  стрічає  
Її  омріяний  Микола.  
А  як  кохалися  ще  з  школи!..»  

Вона  нарешті  подзвонила,  
Та  двері…  жінка  їй  відкрила,  
Яку  не  бачила  ніколи.  
Спитала:  «Тут  живе  Микола?»  
Подумала,  що  помилилась,  
Злякалась,  адже  так  втомилась.  
Хотілось  швидше  відпочити  
І  з  кочівним  життям  скінчити.  
Та  раптом  голос  чоловіка  
Почувся  з  кухні:  «Хто  там,  Віко?»
 Він  до  дверей  прийшов  швиденько.
 «Це  я,  –  відповіла  тихенько,  –  
Твоя  дружина,  прилетіла,  
Давно  ж  зустрітися  хотіли.
Вже  досить  роки  марнувати  
Будемо  господарювати,
Тобі  ж  я  слала  добрі  гроші,  
Допоможи  ж  внести  цю  ношу,  
Тут  всім  гостинці…»  Та  Микола:  
«Пробачте,  вас  не  знав  ніколи…»  
Й  закрились  двері  перед  носом…  
Вони  здались  їй  чомусь…  косі.  
І  пересохло  в  неї  в  горлі…  
Хіба  буває  більше  горе?!..

Вона  посиділа  на  сходах,  
В  думках  своїх  дійшла  до  згоди:  
«Дарма  вже  правди  тут  шукати  –  
Найкращий  спосіб  –  це  тікати.  
Нове  життя  почати  зможу».  
Лишила  під  дверима  ношу…  
Знов  за  кордон  вона  летіла  
Шукать  собі  нового  діла…  
09.11.2012  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750612
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 15.09.2017
автор: Ганна Верес