Матусю, більш ніколи не прийду, не плач...
Хоча ні, прийду. Не наяву, а у сні.
Ти мене за все, рідненька, пробач,
Тут мені ангел співає колискові пісні.
Я туманом прийду, дощем із росою,
Павутинкою спущусь або з піснею прийду.
Матусю, я тут милуюся всією тою красою
Яку не встиг розпізнати у ріднім краю.
Ні, не хвилюйся, рана уже не болить,
Так хочеться пригорнутись до твого серденька.
Серце за тобою, матусю, сумує, щемить,
В дитинство хоче вернутись, рідненька.
В безхмарне дитинство, мрій та надій,
В дні яскравого сонця, осяйного неба.
Ти мене, матусю, молитвою зігрій,
Більш, найдорожча, вже нічого не треба.
Знаєш, матусю, у мене тут друзів багато,
Нас сотня - вони так само як і я
Загинули від страшного кулемета
А на них теж чекала удома сім'я.
Матусю, знай, я тебе дуже люблю,
Обов'язково прийду, із дощем ти чекай,
Ти побачиш, як я по вікні потечу,
А потім зникну, але прийду - ти знай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750578
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 14.09.2017
автор: Юлія Леськів