Осінь у вальсі кружляє із листом .
Вітер підігрує свистом .
Калина кетяги розкинула мов намисто .
Пахне дощем , лісом і щастям запізнілим ,
наче зумисно.
Сонечко ледь з-за сірого замку блисне
і у хованки грається радо ...
А яке звабливе солодке гроно рожевого винограду .
Падуть горіхи золоті
як у скарбничку ,
ще трохи зелену та вже
пожовклу травичку.
Замість веселки додають кольору запізнілі квіти .
Заплуталось у гіллі бабине літо .
Поспішає до навчання дітвора.
Яка багата пора ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2017
автор: БЕЗ