Осінь ніби зима, Не стрічаєш мене,
і вітри є, й морози, як колись зустрічав ти,
і хоч снігу нема, і печаль не мине,
та печаль є і сльози... не повернуться й жарти.
Жартувать ти любив,
переповнював сміхом,
ти людей веселив
і зимою, і літом.
Я без тебе живу, А буває стою,
ніби вже й без повітря... й розмовляю з собою,
І кудись я пливу, а ще Бога молю,
як в далеких повір"ях. щоб зустрітись з тобою...
Заглядає зоря
у моє знов віконце,
розумію все я,
що зоря, то не сонце.
Я боюсь і молюсь Кожен день, кожен час,-
кожен день терпеливо, смуток лине у душу,
я до тебе прийду, одиноко живу,
якщо буде можливо... та стерпіти все мушу.
Як повіки складу,
небо й Бога благаю,
я до тебе дійду,
ти діждешся, я знаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750152
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.09.2017
автор: геометрія