Дні злітають тополиним пухом.
І здається, ніби не жила.
А невпинному годинам руху
Не завадить лукова стріла.
Ось вже осінь дихає у двері,
Рахуватиме моїх курчат.
Вірю, що життя це недаремне,
Хоч душа страждала від лещат.
Ніби знищена стара система,
І новий країни в нас каркас.
Незакінченість сприяє темі,
І молюсь, щоб вогник мій не згас.
Хочеться любов плекати, ниву
Засівати зернами добра,
Щоб зібрати потім гідне жниво.
Жити хочу - це моя пора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749875
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)