В Клубі Поезій гарні поети,
І вірші пишуть, оди й сонети.
Кожен по-своєму пише й склада,
Та все ж є тема - на всіх одна.
Важка, постійна, невдячна тема:
Війна на Сході... Кому це треба?
І вам не треба, й мені не треба,
Стогне земля і плаче небо...
Рвуться снаряди і свистять кулі,
А куля ж кажуть буває й "дура"...
Влучити може навіть в дитинку,
Ну в чому ж винна ота кравинка?..
Хороші діти...Спокійна совість,
Жити без воєн, вірить в законність.
Спокій в країні, щастя в родині...
Ну що ж ще треба, скажіть, людині?..
А там, на Сході, знов ріки крові,
І ще й руїни кілометрові...
Як же там людям нині живеться,
Коли ж їм доля вже усміхнеться?..
Чому ж є люди, що хочуть воєн,
Їх не цікавить, що буде потім?..
Тільки б побільше їм захопити,
Та й вони ж вічно не будуть жити?!.
В природі часто бувають грози,
Дощі і бурі, складні прогнози...
Та ненадовго, грози проходять
І люди швидко лад скрізь наводять.
Хоча буває страшна стихія,
В людей є віра, надія й мрія...
З часом відійде усе погане,
І Мир, і спокій знову настане.
Хочемо жити в спокої й Мирі
І щоб всі люди були щасливі.
Війну сприймаєм з великим болем,
Нехай ніколи не буде воєн!
Та дуже ж довго треба чекати,
Не всі готові йти воювати...
Та вже не можна далі нам ждати,
Всім миром треба ворога гнати!
Чуєте зов наш, вороги кляті,-
"Свої" й чужинці, пани пихаті.
Візьмемо зброю ми в свої руки,
Геть будем гнати всіх вражих круків!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2017
автор: геометрія