Зірка

А  я  забив  дошка́ми  се́рця  двері,
Спалив  надії  і  мости,
Та,  серед  тисячі  зіро́к  у  небі,
Упала  найніжніша  Ти.

Упала  в  трави  ніжна  королева,
Із  пасмом  золотавих  кіс,
Наче  під  ноги  мрія  кришталева,
Шумів  довкола  синій  ліс…

З  тих  пір  журба-печаль  мене  минає,
І  сте́жки  квітами  цвітуть,
«Що  це  за  Зірка  біля  тебе  сяє?»,  -  
Усі  питання  задають!

А  я  до  тебе  ніжно  нахилюся,
Аби  ніхто  не  засмутив,
А  я  тобі  тим  серцем  посміхнуся,
Що  колись  до́шками  забив!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2017
автор: Роман Лілея