Літа мої спішать

Весна  вже  тче  небес  ясну  блакить
І  жовтими,  і  білими  нитками,
Засяє  сонце  й  попливуть  хмарки,
І  я  пливу  між  ними  теж  думками

Туди,  де  юності  моєї  цвіт,
Де  перші,  десь  невдалі  мої  кроки
У  загадковий,  неспокійний  світ.
Це  він  припас  мені  свої  уроки.

І  затремтить  у  спогадах  душа,
І  застукоче  серденько  частіше  –
Літа  мої  до  вирію  спішать
Із  кожним  днем  жвавіше  і  жвавіше,
Щоб  відродитись  в  правнуках  і  віршах.
7.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749680
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.09.2017
автор: Ганна Верес