Часом буває – нічого сказати,
Слова шукаєш, а вони чужі.
І ти мовчиш. Ти прагнеш поєднати
Безмежну тишу з пусткою в душі.
Ти зачиняєш двері, чуєш стукіт серця,
З дощем у парі хоче увійти.
А ти не пустиш, навіть не озвешся,
Нехай знайдуть собі нові – чужі – світи.
Ти знову будеш вчитися, як жити
Без спогадів наївних та сумних.
Та знов помилишся, не зможеш захистити
Себе від посмішок – чужих? своїх?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749651
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.09.2017
автор: Юлія Рябенко