Так рідко ми пє'мо тепер чарчину,
Війна на сході сковує... пітьма.
Та скоро, скоро видалим пухлину,
Лише в себе… позбудемось більма.
Творець приймає в осені пологи,
Плоди і фрукти споює дощем.
Приніс проскурку з дальньої дороги,
Щоб відійшли тривоги наші й щем.
Чарівний шал розкинувся ярами,
До лісу біг в долину манівцем.
Чаклун утикав річку вензелями,
Замалював озерця олівцем.
Яскрава осінь дивна, загадкова,
Несла дарунки в повні у меду.
Гаї цвітуть, калина по дібровах,
Вкраїну нашу щедрять молоду.
Хай родить ліс насіннячком, грибами,
Біль відлетить журавлика плачем.
І Ангел руки простягне над нами,
Нам вічно жити подано Творцем.
Робота ж наша важка і цікава,
Вона, як плуг залізний, привілей.
Від Бога, благородна то є справа,
Працюємо, як бджоли для людей.
Із святом вас колеги мої, друзі,
Вам від душі найкращих побажань.
Хай накує зозулька вам у лузі,
На терені надій... і сподівань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2017
автор: Миколай Волиняк