Люблю тебе я, Україно!
Як можу, як вмію любити.
Прийшов час сумний, невеселий...
Тебе, рідна, нам боронити.
Бувають в житті і веселі,
бувають хвилини журливі.
Приймаєм гірке і солодке.
З тобою єдині. Щасливі.
І хоч вітри грізні... та марно
сльозами-дощами вмивають.
Любов - то найвища є сила.
Нізащо її не зламають!
Струнку гнуть тополю, високу,
і кленів малих не жаліли.
І жито стоптали у полі...
Вони ж молоді ще. Безсилі.
Та глянь, Україно! Є в тебе
Відважні сини-соколята.
Міцні і бадьорі, сміливі.
Любов в їх серцях - не здолати!
Люблю тебе я, Україно!
Як можу, як вмію любити.
Та вірю - прийде час веселий.
Ми будемо щастю радіти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748954
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 03.09.2017
автор: Надія Башинська