Надворі - літо, в серці – осінь.


Надворі  -  літо,  в  серці  -  осінь,
Моя  оспівана  печаль,
Журбу  несе  і  тихо  просить
Сумну  накинути  вуаль,
А  сірі  хмари  давлять  в  груди,  
Хміліє  вечір,  наче  сон,
Химера    блискавки  причудно
Малює  образ  за  вікном...

Навіщо  вітер  свище  в  полі
Й  гне  цвіт  кохання  до  землі?
Чому?,  -  питаю  я  у  долі,
Така  незвична  біль  мені?..
А  думка  римою  співає
Без  зайвих  хитрощів  й  потуг
І  знов  лірично  осідає
На  білий  світ  із  рівних  смуг...

Невже  ця  мить  в  мені  настала,  -
Кохання  й  вічної  журби?
Не  розчинилась,  не  пропала
У  повсякденності  юрби?
І  надихає  відчувати
Прекрасних  дум  величну  суть,
Щоб  мати  право  написати
Картини,  що  в  мені  живуть...

Так  хочу  вірити  у  чудо,
Не  можу  серце  зупинить,
Кохає,  вилітає  з  грудей
Бажає  птахою  злетіть!
Та  я  давно  вже  це  умію...
Скидаю  сумніви  у  піч...
Хай  Віра  наші  душі  гріє
І  в  світлий  день  і  в  темну  ніч!

31.08.2017

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748520
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2017
автор: Serg