[b]Н[/b]е треба слів, мені і так все зрозуміло.
[b]Е[/b]спресо твій нетронутим холоне.
[b]Т[/b]и погляд свій відводиш вперто і невміло,
[b]Р[/b]ука твоя у скартетині тоне.
[b]Е[/b]клер на дві я розломила половинки,
[b]Б[/b]ананів ніжний запах й апельсинів.
[b]А[/b] в фреші плавають, вмираючи, крижинки.
[b]С[/b]умують на стіні дві тіні дивні.
[b]Л[/b]аскавий вітер трога голубу фіранку
[b]І[/b] з столу здув серветку ненароком,
[b]Ві[/b]н кофе куштував з твоєї філіжанки,
[b]М[/b]ожливо, частувався він і соком.
[b]Е[/b]кстерном я здаю екзамен розставання,
[b]Н[/b]е вивчений квиток мені дістався
[b]І[/b] над невмінням обірвать твоє мовчання
[b]І [/b]врятувати зараз, в мить оцю, кохання
[b]Т[/b]ак боляче мій сумнів знов втішався.
[b]А[/b] ти дивився у вікно, про час забувши.
[b]К[/b]ого чи що побачить так хотілось?
[b]В[/b]же, мабуть, викреслив ти наші дні минувші,
[b]С[/b]ьогодні зрозуміла я — наснилось.
[b]Е[/b]легія кохання обірвалась нишком,
[b]З[/b]вучить в серцях мелодія розлуки.
[b]Р[/b]анкове сонце кутається в хмари трішки,
[b]О[/b]брамлені рожевим хмар перуки.
[b]З[/b]атих, приліг на підвіконня тепле вітер,
[b]У[/b]крало спокій мій твоє мовчання.
[b]М[/b]алюють спогади все те, що час не витер
[b]І[/b] ще не народилися питання.
[b]Л[/b]укавить серце і само себе вмовляє:
[b]О[/b]сь ще хвилинка... й сонечко засяє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2017
автор: Радченко