Мій поточений шашілем рай

Мій  поточений  шашілем  рай  –
Ні  позбутися,  ні  оминути.
Знову  й  знову  здіймають  пилу  салюти
Наполоханих  янголів  зграї.

На  прокльонах  замішані  співи,
То  хорал  оскопле́них  самців    
Знову  править  у  церкві  моїх  гріхів
І  щербато  сичать  херувими.

У  холодний  липкий  антимис,
Загорнувши  приспа́ну  Марію,
За  собою  несуть  і  стиха  радіють
Що  вколисати  її  спромоглись.

І  старий  в  цвілі  слів  заповіт,
Перетягнутий  грубою  шкірою,
Що  так  довго  служила  мені  разом  з  вірою,
Ліг  на  відкуп  волхо́вних  царів.

Так  беруть  звідусіль  данину  на  вівтар
Правди  нової,  віри  в  тілесне,
На  брамі  повсталого  Царства  Небесного
Їх  чекатиме  інший  цар…

А  десь  в  саду  посохлої  оливи,
На  смітнику  старих  передосвячених  дарів
Цар  справжній  призове  усіх  своїх  катів,
Закисне  час  і  трапезу  затіють  дрозофіли.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748414
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 30.08.2017
автор: Гліб Зима