Лежить , на зорі дивиться
Закоханий Максим,
Зірки йому всміхаються ,
Вітаються із ним .
Лиш місяць сам хитається,
Вдихає з неба дим,
Він без світил зостанеться ,
Залишиться одним .
"А хто для мене сонце? "—
Питає у зірок ,
Малий розбив віконце ,
Не стримати думок ....
...так тебе люблю,
Люблю як небеса,
Навколо всім платню б
Мені б твоя краса...
І в мить , як стане , закричить ,
Навколо краєвид шумить ,
А потім сяде і заплаче ,
Знов підійметься — час летить .
Пройде по вулицях , де бачив ,
Зайде у кожний тихий двір ,
Та довго не стоятиме тим паче ,
Що тиша в темряві мов звір .
Сонливі ліхтарі врятують ,
Пастеллю простір розмалюють ,
Шкода , вони не зорі і не можуть знати
Як сильно я хотів тебе пізнати .
Усі твої бажання і страхи ,
Усі переконання і вагання ,
Усіх кого хотіла знати і послати ,
Усі , що пам`ятаєш досі сни
Повторюю собі — не повертатись,
Забути , не дозволю пригадати ,
І обіцянка ця не може здатись,
Та мрії не потрібно забувати .....
Присвячено Забутій Мрії , Спогаду
Ця поема , була написана в глибоку ніч . Вона писалась довго і в ній закладено багато змісту , тож буду вдячний репосту і поширенню . Нас 86 , давай донягнемо до сотні . Запрошуйте друзів . Дякую , що читаєте .....
https://vk.com/stasya_poetry
29.08.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748291
Рубрика: Поема
дата надходження 29.08.2017
автор: Моряк