Долино мила, поміж гір
Ти прилягла в задумі сонній –
Маленьке місто серед сіл,
З твоїх родовищ безборонно
Качали нафту маслянисту, –
Колись було її чимало
В земних кишенях кам'янистих,
Тепер у надрах пусто стало.
По камінцях біжать в’юнкі
Дві річки Сивка і Тур’янка,
Як пустотливі малюки.
Долинське озеро щоранку
Мене манило дивним плесом
І затишком глухих алей -
Там благовійно-безтілесно
На душу витікав єлей.
Наразі – місто малолюдне:
Багато хто – на заробітках,
Дрімає спека безпробудно,
Упавши втомою нізвідки.
Гірський пейзаж довкола шарфом
Зелено-синім ліг на плечі,
А сонце промені для жарту
Пускає зблиском молодечим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2017
автор: Оксана Дністран