Хоч до ночі ще далеко,
ще лиш середина дня,
та тебе уже стомила,-
вся домашня метушня.
Для сім"ї усе робила:
і варила, і пекла,
про дітей й онуків милих
піклувалась, як могла.
Бо ті ж завжди поспішали
на роботу, в інститут,
часу вільного не мали,
лиш під вечір: тут, як тут...
А ти завжди поспішаєш,
подаєш усе й усім,
робиш все,та ще й встигаєш,
накривать святковий стіл...
Часом сили всі втрачаєш,
не встигаєш все зробить,
всіх і завжди зустрічаєш,
тому й важко стало жить.
Часом робиш вдих і видих,
знов не встигла:о-йо-йой.
і шукаєш якийсь вихід,
чи й ковтаєш валідол.
Тобі б краще відпочити,
прилягти й навіть поспать,
щоб і сили відновити,
й нерви більш не напрягать...
Після сну ще й погуляти:
на подвір"ї, чи в садку,
й книгу гарну почитати
у своїм тихім кутку.
Діти й внуки знайдуть вихід,
вони ж всі ще молоді,
міцні мають ноги й руки,
все зробить можуть самі.
То отож: не напрягайся,
роби те, що до душі,
відпочити намагайся,
і читай казки й вірші...
Не засиджуйсь вечорами,
пам"ятай- здоров"я - в сні,
і скажу я поміж нами:
треба ще й співать пісні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2017
автор: геометрія