КАЗКА ПРО ВІТЕР

В  казках  завжди  -  високі  гори
 І  темний  ліс  навколо  них.  
А  ця  –  про  сонячні  простори,  
Де  жив  вихрастий  чарівник.
 Цей  чарівник  відомий  –  Вітер.  
Вночі  в  долині  він  дрімав,  
А  вранці  плив  із  трав  на  віти,  
Вітався  чемно  з  усіма.  

Ось  квіточки  торкнув  пелюстку,
Листочок  ніжно  пригорнув,  
Перетворився  в  дивний  згусток,  
Між  гіллям  в  зелені  пірнув.  
То  підстрибом  побіг  по  луках,  
Хотів  метелика  зловить.  
І  про  важкі  життєві  муки  
Забуде  кожен  у  цю  мить.  

Потрапив  Чарівник  до  річки,  
Щоб  воду  трішки  подражнить.  
Цілунком  ягідку  порічки  
Нагородив.  Ой,  бережись!  
То  вітер  вже  набрав  розгону  
Й  верхівку  дерева  хитав,
 Міняв  незвичні  полігони.  
Ось  перебрався  на  жита.  

Отам  уже  він  розгулявся:  
Стрибав  і  падав  акробат,  
А  потім  в  хмари  десь  подався:
 -  Чи  бачили,  як  я  стрибав?  
А  ті  ж  до  нього  посміхались:  
-  Звичайно  ж,  бачили.  А  як?
 І  житні  хвилі  затихали  –  
Господар  -    в  хмарах,  позаяк.  
Почуло  сонце  ту  розмову  
Про  дивного  Чарівника:
 -  Ви  повторіть  цю  казку  знову  –
 Цікава  й  тепла  ж  бо  яка!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747981
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 27.08.2017
автор: Ганна Верес