Нас гріє єдине сонце,
Ми бачим ті ж самі зорі,
Чому ж так багато воєн,
Чому так багато горя?
На всіх нас – одна планета,
Житло для усіх – єдине,
А ми не живемо в мирі,
Людина гнобить людину…
У всесвіті всім немає
Такої краси земної,
А ми лише нарікаєм,
Планети з життям шукаєм.
Не вміємо цінувати,
Берем та не вберігаєм,
Засмічуємо, руйнуєм,
І кажемо : Бог карає!
А треба лише згадати
З Екзюпері, всім відоме :
Будь добрий, прокинувсь вранці,
То приберися і в дома.
Ми бачим те ж саме небо,
Комети і зорепади,
Хіба ж ми не можемо в себе
Всі разом навести ладу?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747935
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.08.2017
автор: Авдія