Ми у цьому житті
Недолугі аматори
(дійсні профі уже
під травою лежать),
Ми щодня розриваємо
Жилку екватора
І знімаємо ввечері
Душі з розп’ять.
Сміємося очима,
Тихо плачемо римами,
І уміємо в снах
Роздивитись майбутнє,
Розганяємо кров
По тілах своїх ритмами,
І заходимо в серце мов духи –
Нечутно.
Ми – птахи й плазуни,
Ми – раби і нескорені,
Одночасно усі ми
І мед, і полин,
І якщо вже були
За подобою створені,
То яким був зразок?
То який справжній Він?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747907
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2017
автор: rutzt