Воно не перестає,
Не надимається гордістю Вічності,
Одна згадка про це робить
Кожен день святом.
У ці дні завмирають дерева,
Квіти горнуться до сонця,
Щоби місяцю потім сказати
Про навалу тепла.
Серце стало жарівкою,
Кров - розпеченою лавою.
Йому дякую, що зробив мене
Багатою,
Настільки, що верблюд
Пройде у вухо голки,
Настільки, що навіть
Там ми впізнаємо одна одну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2017
автор: Олена Ганько