Летять літа крізь радощі й тривоги,
І крізь людські невдачі теж летять,
Бо в кожного своя – одна дорога,
Як і одне – одне лише життя.
Летять літа крізь бурі, спеки й грози,
Летять крізь час, наперекір всьому,
В житті відлиги часті і морози…
Будь вдячний, друже, все-таки, йому.
Летять літа крізь сірі будні й свята,
Де чи рушник, чи прапор майорять,
Хтось мало проживе, а хтось – багато,
Допоки очі і серця їхні горять.
Летять, де ще неходжені дороги,
Й стара, як світ, одвічна суєта.
Вбери у себе всі земні тривоги,
І серед доль твоя буде свята!
Летять літа крізь сни посеред ночі,
Летять крізь днів шалену круговерть,
Та хай завжди цвітуть-радіють очі,
І серце щастям повниться ущерть!
Життєвий слід у кожного єдиний –
За інших шлях не можеш ти пройти,
Бо в першу чергу, ти земна людина.
У Всесвіті ж лише піщинка ти! 28.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747801
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.08.2017
автор: Ганна Верес