Вірити.
В небо, в дощ, в щастя, в усмішку. Вірити. Навіть коли весь світ проти тебе. Навіть коли ти зовсім сама.
Ні.
Сама ти ніколи не буваєш. Бог з тобою завжди. Він поряд. Ти плачеш-він тримає тебе за руку. Ти смієшся - він теж посміхається.
Вірити. В мрію. В свою мрію.
Зустріч.
Вір в зустріч, котра змінить твоє уявлення щастя.
Ти будеш літати небом на повітряній кулі і навіть без крил.
Слухати.
Свою душу. Молитви. Політ листя і море. Пісок. Змішаний з крапельками води на босих ногах.
Народжуватись.
Кожен день знову. Це ціле маленьке життя. День. Він ціле життя.
Дивитися.
Збирати миті. Одна мить може подарувати тобі все. А може все забрати.
Ніби знаки на роздоріжжі. Ти вибираєш напрямок і йдеш. Тільки напрямок. Без інструкції.
Відчувати.
Як тобі ріжуть крила. Кров. Біль. Кров змішається з пилюкою на дорозі.
Ростити нові. Більші. Біліші. Ніжніші.
Дякувати.
За все. Бо вдячність - це найсильніша молитва. Дякувати. За небо, за щастя, за біль розчарування, гнів, сльози.
Бо ми живі.
Мертві не плачуть. Мертві сміються.
Пам'ятати про смерть кожну хвилину. Бо тоді зовсім не страшно жити.
Дарувати.
Більше, ніж ти розраховуєш отримати. Роздати все. Одіж, гроші, обійми, поцілунки, посмішки, щастя.
Любити.
Любити так, ніби в тобі вмістився цілий Всесвіт. Любити Бога, рідних, ворогів,траву, щеня і дощ.
Любити його.
Любити його.
Любити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2017
автор: Відочка Вансель