[i](Над омертвілою гладдю води, ламаючи крила в надривному леті, кружляє стеряна[b] Птаха[/b])*40.[/i]
[b]Голос Гюль-Хуррем, Білої Троянди Щастя:[/b]
- … Благословенний пта́хи вольний лет…
[b]Голос Назлі-ханум, родички падишаха[/b]
[i](вповзаючи гадиною):[/i]
- Чи Гюль-Хуррем зітхає на кисмет?
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Ні, Гюль-Хуррем блукає серед дум…
А ви таки прийшли, Назлі-ханум.
Кисмет… Кисмет… Мій боже, хто я, де я!..
[b]Голос Назлі-ханум:[/b]
- Бездомний цвіт у стінах гінекея,
блідий і кволий, як і інші квіти…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Чому ж мені не можна відлетіти?
[b]Голос Назлі-ханум:[/b]
- Бо ти ланцюг, припнятий до Османа.
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Кисмет до мене, й справді, невблаганна!
Тримаєте мене як птаху в клітці…
[b]Голос Назлі-ханум:
[/b]
- Так, як годиться гінекейській квітці…
Чи ти б хотіла тліти десь за рогом?
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Однаково, що тут, що за Порогом*41.
Дарма про мене, що поріг Блискучий*41,
а все ж під сонцем квітці жити лучче!
Воно б і тут нітрохи не маліло,
якби довкіл зміїно не шипіло,
якби чиясь не корчилась утроба,
бо ж ви на мене дивитесь з-під лоба!
[b]Голос Назлі-ханум[/b]
[i](виказуючи жало):
[/i]
- Не зажадай з чужої хати раю…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Я найпишніший цвіт Біюк-Сараю*42,
Османів меч хранить мечеть Еюба…*43
[b]Голос Назлі-ханум:
[/b]
- Ах, інш алла…*44 Ми в Божій ласці, люба.
[i](отруйно):[/i]
Яка зухвала мова у ґяурки!
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Мене шанують всі татари й турки,
усі малі й великі володіння,
а тут,за мною,ходять шамотіння…
Чи то не ви ота змія прелюта?..
Я чую,як стікає з вас отрута,
що цвітне тіло струпом увивала…
А я,мов ібіс,вам жало урвала!
[b]Голос Назлі-ханум:
[/b]
- То це ти ібісом себе назвала нині?
Достойне шани ймення… для рабині!
[i](атакуючи)[/i]
Якщо ти ібіс - знай своє болото!!!
[b]Голос Білої Троянди Щастя[/b]
[i](незворушно):[/i]
- Зате я знаю, що то важить злото!
ПРИМІТКИ
[i]40 В сюжетній ремарці задіяна Жінка з Лелечими Крилами.
41 Блискучий Поріг – архаїчна назва султанського палацу. За кочової доби султан не мав будуваного палацу, а його намет відрізнявся лишень оздобами і, що важливо, високим блискучим порогом. З будовою жител намет відійшов у минуле, але назва залишилась, утративши первісний зміст.
42 Біюк – сарай – великий палац, резиденція падишаха.
43 Ідеться про обряд узаконення вищим духівництвом ісламської держави права на султанування. Кожен намісник престолу, вступаючи в чин, "оперізувався мечем предків у мечеті Еюба", і тим самим прилучав власний меч під опіку всесильного Аллаха.
44 Інш алла – хай буде воля Аллахова (дослівно "якщо захоче Бог").[/i]
(За виданням[b] "Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747756
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 25.08.2017
автор: Сіроманка