[i]Ти єдина, хто завжди вірив і єдина, хто вірить досі.
Я стою, вітер знов збирається, знов розвіє моє волосся,
Місяць тихо сховає світло, у тіні знов сховається він.
Я прийду і стоятиму поруч. Я прийду, припаду до колін.
Ти єдина, хто знає правду, чия істина то - життя.
Море горя у поперек пройдено і бажання піти в небуття.
Твоя доля із болем поділена, ще й тримаєш мене на плаву.
Твоє світло, то, мабуть, істина по котрій вже і я живу.
Ти єдина, хто вірить зараз, і хто віритиме щомиті.
Ми з тобою нитками зв'язані, ми з тобою залізом злиті.
І коли не залишеться світла, на уламки розсипеться скло,
Я тебе не покину ніколи, а віддам все своє тепло.
25.08.17[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747732
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2017
автор: Анна Януш