[i]Які то любов і щастя, коли ти щоночі плачеш!?
Розради вже не шукаєш, і спокою вже не бачиш ?
Коли вже поперек горла стоїть і взвиває тиша.
А совість гризе і мучить, як та ненаситна миша.
Хіба, хоч краплина щастя, є в тому: " дарунку долі". ?
Коли лиш одне бажання втопитись в глибокому морі?
Все манить тебе й чарує, що б зовсім вже не боліло.
Яка ж то любов тоді ? Що гірша від хижого звіра.
Тримаєш чомусь так міцно, було би чого втрачати.
Не мав того щастя ніколи, та й мабуть не будеш мати.
Бо ті хто тримаються злого, самі ображають долю.
Тому й і нема нічого, крім сліз, побивань і болю.
22.07.2017[color="#470d0d"][/color][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747723
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2017
автор: Анна Януш