Туман , наче обман
затуляє в обіймах .
А обман , як той пан ,
ти у нього у приймах.
Відмовляєшся чути .
Бачити й знати .
Як білим хлібом у мед
хочеш вмокати
свою долю гірку .
І дарма , що то яд ,
що отрута в вінку ,
вдало прикрашена .
Сливове вино - солодке й густе
затьмарило розсуд .
І вже серце пливе ,
забувши про осуд .
Так не хочеться правди ,
байдуже щирої .
Потонути в обмані ,
кольору сливовім.
І по венах тече .
А думка пече .
Чи то я раб ?
А де ж моя сила ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747658
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2017
автор: БЕЗ