Життя даєтся один раз-
а що таке життя,для нас?
Може це перший крик дитини,
а може страх,батьків та їх родини.
Не скажу точно,що то є,
та думаю,життя як іспит Бог дає.
Достойні душі,щоб у Рай пішли.
екзамен цей,повинні всі пройти.
Дитячий вік маленької людини,
езамен для світлої душі дитини.
Юнацький вік,то молодість цвіте,
і ще один екзамен у людини це.
Життя вирує у далі несе-
для нашої душі,шкільні уроки це.
Настане старість у людини,
це випускний,один єдиний
І ось час смерті настає,
душа до вишших вузів,екзамени здає.
В страху,та у холоднім поті,
душа відповідає,за учинки плоті.
Як народилась,як підліткувала,
як постаріла,що доброго з життя узяла.
Учинки добрі та учинки злі,
комісія розгляне-там на небесі.
Як іспити земні нездав,
біда тоді,до пекла ти попав.
Уроки,що земні ти не учив-
повір,тепер жорстоко заплатив.
Але одна біда в учня буває,
учень серйозно уроки не сприймає.
Завтра навчуся,виправлю"хвости",
а прийде завтра,все забудеш ти.
Тож учім уроки-нашого життя,
з страхом чекаймо страшного суда.
На поготові завжди,щоб були ми,
щоб хоч коли іспит,змогли,усі пройти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2017
автор: Бабич