Мов у храмі, я в тиші лісній
Б’ю поклони і б’ю до землі.
І за це в подарунок мені
Ліс дарує суниці малі:
З гіркотою, із запахом лісу,
Що ввібрали тепло і дощі.
Обдивляюся зверху і знизу
Я маленькі зелені кущі.
Обережно ступаю ногою,
Я боюся травинку зім’яти.
Розмовляють дерева зі мною,
І пташки просять їм підспівати.
Тихо в лісі. Краса лиш та спокій:
І не чуть ні людей, ні машин.
У траві я сховаюсь високій,
Хоч хвилинку побуду один.
Хай спочине утомлене серце,
Тіло силу поновить свою.
Ця краса, мов безсмертне джерельце,
Знов окрилює душу мою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747514
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.08.2017
автор: Валерій