[i](Осуд [b]Далеких Голосів[/b] спадає на[b] Білу Троянду [/b]болючим градом. Її тендітна постать никне все нижче і нижче, голова похиляється в німому стражданні… Наче на крилах лелеки злітає над горизонтом і пірнає у світанкове небо пісня її дівоцтва…)[/i]
[b]Голоси українських дівчат:[/b]
[i](співають)
"З вечора тривожного аж до ранку
вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина… вишивала –
у сорочку білую душу вклала.
Та чорная ниточка - розставання,
а червона ниточка - то кохання.
Та чорная ниточка часто рвалась,
а червона ниточка легко слалась.
Піду я в неділеньку на гулянку,
подарую милому вишиванку…
Сердься, мій соколику, чи не сердься -
будеш ти носить її коло серця!"[/i]
[b]Голос Білої Троянди Щастя[/b]
[i](притомніючи):[/i]
- Болить мені і досі та співанка…
[b]Хор далеких голосів:[/b]
- Бо то судьба твоя - не вишиванка!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Межи своїх була я рукоділля…
… Аж на Петра, коли прийшла неділя,
приїхав гетьман, щойно із походу, -
мені намисто дарував на вроду -
а я… молилась Богу на світанку
і на дорогу слала вишиванку:
[i]"Ой дорого-доріженько,
на пороги-воріженьки
ти стелись, сорочко біла,
та все милому до тіла,
аби шабля не рубала,
аби куля не займала,
аби стужа і пожежа
кості не ламала.
Ой стелися,вишиванко,
стелися,не гайся!
Доки стане… та й до ґанку,
додому вертайся!"[/i]
[b]Далекий голос:[/b]
- То й що, Настуню, легко нитка слалась?
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Поїхав гетьман… Ну, а я… зосталась…
[b]Далекі голоси:[/b]
- Бо ти, Настуню, тяжко согрішила…
- В святу неділю, на Петрівку – шила…
- Ще й на дорогу слала вишиванку…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- … На крилах ібіс виніс бусурманку…
[b]Хор далеких голосів:[/b]
- Лелеча доле, де твоя співанка?..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- На Чорне море впала вишиванка!
[b]Хор Далеких голосів:
[/b]
- Як Чорне море стала вишиванка!
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Бо й справді, вишивала бусурманка…
[b]Хор далеких голосів:[/b]
- Ой море, море - як недоля, чорне…
Душа лелеча, хто тебе пригорне?
Ой море, море - як кривава рана…
Душа лелеча - вічна роксолана!
Ой море, море - сиве, як той ранок…
Лелеча доля - доля бусурманок!
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Лелеча доля - то тяжка розплата…
Лелеко-ібіс, де твій край? Де хата?
[b]Хор далеких голосів[/b]
[i](танучи в небі):
[/i]
- … На згарище йому не вороття…
[b]Голос Білої Троянди Щастя[/b]
[i](навздогін):[/i]
- … Осман і син - тепер моє життя!..
[b]Хор далеких голосів[/b]
[i](напівчутно, з висоти піднебесся):
[/i]
- … Ти ради них покинеш Україну!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя[/b]
[i](силуючись злетіти навздогін):
[/i]
-… А що для жінки вище за дитину!!!
[i] (про себе наспівуючи):
- А-а, а-а… котки два,
шарі-бурі обидва…
Один пішов на миші,
другий люлю колише…
А ти, коте бурий,
пряди срібні шнури…
А ти, коте чорний,
сідай в срібний човен…
Сідай в срібний човен,
лови рибки повен…
[/i]
[i]([b]Біла Троянда Щастя[/b] поринає в глибоку задуму. Камертоном до напотаємніших дум [b]Гюль-Хуррем[/b] озивається пісня з нічної феєрії. Це та ж [b]Неприкаяна Русалка,[/b] що вернувши на дно, розгойдує гребенем хвилі…
Хвилюється море… гойдається берег… нуртує[b] Гаремний Сад…[/b])[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд" [/b](драма). - Львів:Сполом,2014)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747420
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 23.08.2017
автор: Сіроманка