Так часто помиляємось у друзях,
Чи в літнім віці, зовсім молоді,
Охопить біль, затисне в грудях-
Лиш раз живемо на землі.
Лиш раз живемо, де образ мільйони,
Мільйони слів непрошених звучить,
І запорука, і прості закони,
Мечем у грудях нам щемить.
Щемить неправда, зависть, сміх,
Щемить зухвальство та підступність,
Та все ж записується гріх,
Не роздається людська гідність.
Нам сліпота вкриває совість,
Затьмарить світ людська гординя,
А ми ніхто- ми порох й попіл...
То ж будьмо кожен, як людина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747385
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.08.2017
автор: Леся Утриско