Викохало літо пташечку-пташину.
Кличе десь у небо тугу журавлину.
Зойкне щем у просинь на зміцнілі крила...
Завтра буде осінь... Напинай вітрила!
Не догнав, щоб вітер, ні дощі, ні грози,
Хоч без пісні птаха навертають сльози.
Догорає літо спалахом зеленим,
Проситься у кошик винограду хмелем
Винограду хмелем, золотом зернини,
Багрянцем покриє гори і рівнини.
Осінь з оксамиту запозиче літа,
Щоб застілля пишне справила Ісіда
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747289
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.08.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова