[i](Пісні-плачі [b]Гаремних Троянд [/b]викликають з пам'яті [b]Насті Повчанської[/b] - Гуль-Хуррем щемливі образи краєвидів рідного хутора: байрак… предковічний ліс… ось і дуб, побитий громом, і три тополі, де зійшлися чумацькі шляхи… а ось і озерце, де застигли на поверхні білі квіти латаття…
Білі квіти латаття - символи Діви Марії… Непорочності та Чистоти…)[/i]
[b]Голос Гюль-Хуррем (Білої Троянди Щастя)[/b]:
… Оце й усе, що виплило з озерця…
Латаття біле… смуток біля серця…
На дні - мій човен, а душа - Русалка,
що в невід заманив чужий рибалка -
султан Осман… Він молодий і дужий…
[b]Хор Гаремних Троянд:
[/b]
- А твій Петро в походах занедужав…*25
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Все в Божій власті…
Все в руках Аллаха…
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
- … То хто ж ти, Насте?
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Жінка падишаха…
Володарка морів і суходолів…
… Ой, доленько!.. Ой, доленько!.. Ой, доле!..
[b]Квіткове багатоголосся:[/b]
[i](стинання)[/i]
- Ой, доленько!.. Ой, доленько!.. Ой, доле!..
- Неволенько!.. Неволенько!.. Неволе!..
- Мій боленьку!.. Мій боленьку!.. Мій болю!..
- Не нарікай на волі... на неволю!..
- Поволі йде... втіка життя поволі!..
- По волі Бога в'янем у неволі!..
- Немає волі, то й немає долі!..
[b]Хор Гаремних Троянд:
[/b]
- Ой, доленько!.. Володарка - в неволі!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Намарний крик - стинання ці далекі.
Мене Стамбул нарік "султан-хасекі"…*26
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
- Не обійшло тебе жало́ осине…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- У нас з Османом син… Ликуй, о сіне!
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](ликуючи у своїй рідній, православній вірі, возносить гімн до Богородиці)*27[/i]:
[i]- Царице Неба, Божа Мати,
Пречиста, Пресвята!
О, як Тебе не обожати,
Родителько Христа?
Ти світла небесам леліє,
Пренепорочная Маріє,
хвала Тобі, хвала!
[/i]
(в найвищу мить осанни Богородиці з мінарета озивається [b]муедзин[/b]*28. Він проспівує слова азану*29: «лла ілла іль алла, Магомет регуль алла…»*30.
[b]Душі Гаремних Троянд[/b] у сум'ятті…)
[b]Квіткове багатоголосся:[/b]
- Азан співають… Час настав молитись…
- Аллаху себто треба поклонитись…
- Ще мить - і зійде сонця ясен лик…
- Стеліть мерщій під ноги намаз лик…*31
- Бо то не жарт! Муфті*32 готує плаху
усім, хто не поклониться Аллаху…
- Ось Гюль-Хуррем - і та невольна птаха,
хоч і султана… жінка падишаха!*33
[i]([b]Гаремні Троянди,[/b] серед них і [b]Гюль-Хуррем[/b], припадають до землі обличчям до схід сонця, і завмирають в глибокому поклоні, простеливши під ноги ритуальні килимки).
[/i]
[b]Голос Білої Троянди Щастя[/b]
[i](знічений після скоєного святотатства):
[/i]
- Душа, мов ібіс*34, блудить спозаранку…
Лелечий світ осудить бусурманку…
[i](За плечима [b]Гюль-Хуррем[/b] виникає постать [b]Жінки з Лелечими Крилами.[/b] Наче Ангел-Хоронитель над Прірвою оберігає вона [b]Білу Троянду Щастя [/b]у нападних хвилинах душевної тривоги. Дивиться крізь неї довго… проникливо…
Розтривожений голос[b] Гюль-Хуррем [/b]викликає супроти себе докірливе багатоголосся).
[/i]
[b]Голоси[/b]
[i](далекі, наче з вирію):
[/i]
- Ти бусурманка?..
- Молишся Аллаху?..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Я християнка… вірна падишаху!
[b]Далекий голос:[/b]
- Султан-хасекі?.. А у нас ти -- Настя!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Я Гюль-Хуррем… Троянда… Біла… Щастя…
[b]Далекі голоси:
[/b]
- Троянда Щастя… у садах Османа!
- То ти дружина того бусурмана…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- В султана мого - личка чорноброві!
[b]Хор далеких голосів[/b][i](широко):[/i]
- … А присягала гетьману Петрові!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Султан-хасекі - українська бранка!
[b]Далекі голоси:[/b]
- … На тобі що: ізар*35 чи вишиванка?..
- … Яка ти біла… як сама сметанка…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Султан-хасекі - не раба-коханка!..
[b]Хор далеких голосів:
[/b]
- Султан-хасекі - не раба-коханка?!
Хасекі - значить!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя[/b]
[i](усвідомлюючи свою поразку):
[/i]
- … Значить… бу-сур-ман-ка!!!
ПРИМІТКИ
[i]25 До того, як Настя Повчанська була захоплена в полон "людоловами", вона заручилася з гетьманом Петром Сагайдачним. Трагічну історію цього нездійсненого кохання покладено в основу сюжетної інтриги роману "Людолови" Зінаїди Тулуб.
26Хасекі – титул султани, що народила сина від падишаха. Цей титул першою серед султан-українок носила Роксолана.
27 "Гімн до Богородиці" (слова Остапа Грицая, музика Є.Оленського. У кн. "Поклін Марії". Мюнхен, 1947).
28 Муедзин – духовна особа мусульман, що на вежі мінарета проспівує слова заспіву до молитви - "азан".
29 Щодня муедзин проспівує "азан" 5 разів.
30 "Немає бога, крім Аллаха,
Магомет – пророк його" –
символ мусульманської віри, що становить "фатиху" (першу сторінку) та першу "суру" (вірш) "корану" (священної книги мусульман).
31 Намазлик – килимок, який мусульмани підстелюють під себе під час молитви, щоб згадуючи ім'я Аллаха, не торкатися оскверненої землі.
32 Муфті – духовна особа найвищого рангу. Головний муфті – Шейх-уль-Іслам.
33 На відміну від трактування образу Насті Повчанської у "Людоловах" Зінаїди Тулуб як відкритої сповідувачки християнства в умовах тотального мусульманства, виводимо Гюль-Хуррем як офіційну мусульманку з прихованим рефлексом християнської віри. Підстави – матеріали про жіноцтво в ісламі, зібрані А.Кримським у кн. "Історія Туреччини". – К., 1924 р.
34 Ібіс – болотяний птах, що нагадує лелеку.
35 Ізар – сукня з прямокутного шматка тканини з двома перетинками на плечах
[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747202
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 22.08.2017
автор: Сіроманка