Я ж бо знаю чому в мене думи такі
І чому крає серце тривога...
Наче терен не стиглий, буваю терпкий,
Я тоді прошу мудрості в Бога.
Якби важко мені у житті не було,
На шматки розривали хвороби.
Хоч морщини покривали з роками чоло,
Я роблю ще піднятися спроби.
Головне, щоб лишилась душа молода,
Виростали від задумів крила…
І чеканився крок – була тверда хода,
І творити Господь давав силу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747063
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.08.2017
автор: Віталій Назарук