Хто говорить замість тебе
В дні залізних ночей?
Його очі майорять зеленими пір’їнами,
А вуста палкі й несамовиті, мов північний вітер.
Руки сухі й жорсткуваті,
Наче шкіра дерева,
Зате вони лишають завжди слід,
І він помітний досі.
Я занурююся в це нічне багатоголосся,
Почергово скидаючи о’брази з голосів,
Завжди знаходиться той,
Хто щоразу інакше розповідає
Нашу історію.
Згодом він припиняє казати,
Дістає сопілку
Й грає мелодію тиші.
Я ж починаю згадувати все.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746822
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2017
автор: Олена Ганько