Така зоряно-зоряно-чорна
Неймовірна безкрая краса...
Я з Землі, мов з космічного човна,
Наглядаю нічні небеса.
Я розвідник. Я спостерігаю.
І я бачу цей створений світ
З небокраю і до небокраю.
І пишу свій розвідницький звіт.
Мир є норма цього існування,
А війна є хвороба його —
Це розвідницьке спостерігання,
Головна думка звіту мого.
У війни не буває підстави,
Крім хвороби чиєїсь душі,
Що вважає: для влади і слави
Убивай і як хочеш гріши.
Я б поставив його у дозорі
І сказав би йому: «Брате мій,
Подивися на небо і зорі
І нарешті усе зрозумій.
Щастя є не в убивстві і крові,
Щастя є у служінні красі,
У безмежній всесвітній любові.
Ми брати, і ми сестри усі.
Той, хто бачить, що всі ми є браття,
Не утворює лиха і бід.
Ти отримаєш тільки прокляття,
Стільки горя принісши в цей світ.
Усвідом це, побач, схаменися.
Бог у кожному серці живе.
Тож звернися до Нього й проснися,
Полюби, як себе, все живе.
Схаменися, прокинься, мій брате.
Зупинись. І війну зупини.
Кинь в жорстокі ці іграшки грати.
Вимкни кнопку цієї війни».
17.03.2015
Донбас
[i]Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746626
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2017
автор: Петро Рух