У сутінках мертвих нічної імли,
Твоя поведінка мене чарувала
Давно перейшли неформально на "Ви"
У цій насолоді я мовчки пропала.
В густім-густім лісі, де дім серед трав,
Тремтіли коліна від страху,
Зі мною й за мене таки воював,
І кинув у клітку, як птаху.
Здалася в полоні, і сльози лила,
Кипіла моя кров у жилах,
Якби я тоді не з тобою була́
То зараз мабуть не тужила.
У місячнім сяйві, що падало ниць
Із гуркотом і здивуванням,
Багато накоїла різних дурниць,
Усе через тебе, і тво́є кохання.
З'явився тоді, як ніхто не чекав,
І доля теж кинула карту,
Мені шепотів, що так сильно кохав
Та все це було від азарту.
У сутінках мертвих нічної імли,
Гойдаються приспані біди
Давно перейшли неформально на "Ви"
Твоє від тебе - вже нікуди не піде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746533
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2017
автор: Mary_S