Дивний сон

Тривога  пам’ять  обійма,

І  все  повільно  оживає,

Все  те,  чого  тепер  нема,

А  в  снах  іще  воно  триває.


Побачила  я  дивний  сон:

Мов  поміж  гір  лечу  на  крилах,

Внизу  –  ще  декілька  персон,

Всі  люльки  миру  закурили.

У  всіх  у  них  –  по  булаві,

Гетьманській.  Значить,  владу  мають.

Конфлікти  в  них,  нові  й  нові,

В  напрузі  весь  народ  тримають.

Усі  вони  складають  план,    

Державу  як  урятувати,

Щоб  українець  став  ще  й  пан,

Добробут  міг  свій  планувати.


Нарешті  мир  стає  царем

Ув  молодій  моїй  країні.

Невже  забудуть  все  старе

Та  й  відбудують  ті  руїни?

А  там  он  сонечко  встає,

Щоби  усіх  теплом  зігріти,

І  житло  в  кожного  своє,

Батьків  шанують  їхні  діти.


Трудитись,  вчитися  спішать,

Захоплення  свої  теж  мають,

Радіє  й  світиться  душа

У  кожного.  Та  і  сама  я


Спускаюсь  нижче  до  землі  –

Повірила,  що  сон  правдивий,

Коли  ж  в  державі  у  моїй

І  справді  буде  таке  диво?!..

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746464
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.08.2017
автор: Ганна Верес