Залишайся... Молю... Я сиділа і плакала.
А хтось десь цілував чиєсь личко й долонечки.
Ти прийшов!.. Бо тебе сім століть я прокликала!..
Ти пішов... І в байдужість посипала стежечки.
Я в кімнаті своїй... А в той час десь у Всесвіті
Хтось шепоче комусь :- я кохаю як Янголи...
Мені мало з тобою було сотень вічностей.
Мені мало й тепер... Відпустив... Не доглянули
Те кохання... Можливо, було то помилкою,
Що ти іменем іхнім до мене звертаєшся?
Зашивала я душу справжненькою голкою.
Проколола я палець. Болить... Розквитаєшся
Час зі мною за щастя?Бо плата складалася
З того болю, що множений болем на слізоньки.
Знаю. Досить... Самотності я наковталася.
Ти б прийшов... Тільки в небо нема вже доріженьки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746386
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2017
автор: Відочка Вансель