Давно вже я бабуся, Колись в школу ходила,
живу у власній хаті, навчалась в інституті,
колись була Валюся, піввіку працювала,
тепер ніби в лататті... тепер, як на розпутті...
Бо пенсія маленька,
здоров"я вже немає,
хоч літом і тепленько,
та сил не вистачає.
Доглянуть на городі Буває часом сумно,
усе, що посадила, рідні поруч немає,
при будь-якій погоді похмуро й навіть журно,
кудись зникає сила. ніхто про це не знає.
Ще слава Богу діти
частенько приїжджають,
і душу відігріти,
й зробить щось устигають.
А ще сусіди гарні, Дивлюсь теленовини
є й друзі незрадливі, й газети я читаю,
розмови толерантні, буває щось вяжу я,
корисні і чутливі, буває й вишиваю.
бувають і веселі, Навіть як є причини
бувають і журливі. я розум не втрачаю.
Беру папір і ручку,
пишу щось і мудрую,
змітаю стрес у купку,
про болі забуваю.
Дивлюсь теленовини, Все витерпіть можливо,
і телефон вірненький як все робить з любов"ю,
частенько виручає, та все ж найбільш важливо,
ще й інтернет гарненький як є гарне здоров"я!
наснаги добавляє.
Щоб справедливість в світі
завжди перемагала,
і в сонячному квіті
країна наша стала!
Щоб зникли усі війни Оце все написала
на всій нашій Планеті, сьогодні баба Валя,
щоб люди були вільні, прошу щоб вибачали,
хоча і не безсмертні. кого розчарувала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2017
автор: геометрія